самопогоджений
[sɑmopoɦodʒɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про людину) Такий, що сам погодився на щось, добровільно дав згоду без стороннього тиску чи втручання.
-
(про рішення, дію тощо) Прийнятий чи здійснений в результаті власної, добровільної згоди, без примусу ззовні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопогоджений, р. самопогодженого, д. самопогодженому, з. самопогодженого, о. самопогодженим, м. самопогодженім