1. (у ботаніці) Здатність рослин до самооплоднення, тобто запліднення власною пилком у межах однієї квітки або одного особини.
2. (переносно) Внутрішня здатність до творчого саморозвитку, духовного збагачення без значного впливу зовнішніх чинників.
самоплідність
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |