самопіднесення

[sɑmopidnɛsɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Психологічний та соціальний процес або дія, спрямовані на свідоме підвищення власного статусу, значущості, авторитету або іміджу в очах оточення або власних; прагнення виставити себе в кращому світлі, часто шляхом демонстрації реальних чи вигаданих переваг, досягнень або якостей.

  2. У філософському та духовному контексті — внутрішня робота з розвитку та вдосконалення власної особистості, прагнення до морального, інтелектуального або творчого зростання, піднесення духу над буденністю.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самопіднесення, р. самопіднесення, д. самопіднесенню, з. самопіднесення, о. самопіднесенням, м. самопіднесенні, к. самопіднесення

Більше записів