Значення
-
(фізика) Явище, при якому феромагнетик або ферімагнетик набуває спонтанної намагніченості без зовнішнього магнітного поля внаслідок впорядкування власних магнітних моментів елементарних носіїв магнетизму (доменів).
-
(переносно) Процес внутрішньої концентрації, мобілізації власних психічних або емоційних сил, зосередження на меті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопідмагнічення, р. самопідмагнічення, д. самопідмагніченню, з. самопідмагнічення, о. самопідмагніченням, м. самопідмагніченні, к. самопідмагнічення