1. (фізика) Явище, при якому феромагнетик або ферімагнетик набуває спонтанної намагніченості без зовнішнього магнітного поля внаслідок впорядкування власних магнітних моментів елементарних носіїв магнетизму (доменів).
2. (переносно) Процес внутрішньої концентрації, мобілізації власних психічних або емоційних сил, зосередження на меті.