Значення
-
(у психології, психотерапії) Навмисне припинення власної мовної або діяльної активності, яке людина здійснює для самоконтролю, усвідомлення своїх думок, емоцій або фізичних відчуттів, часто з метою запобігання імпульсивним реакціям або для рефлексії.
-
(у техніці, програмуванні) Автоматичне або запрограмоване припинення роботи пристрою, процесу або виконання програми за певних умов, що визначаються його власною логікою або алгоритмом, без зовнішнього втручання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопереривання, р. самопереривання, д. самоперериванню, з. самопереривання, о. самоперериванням, м. самоперериванні, к. самопереривання