1. У лінгвістиці та словотворенні: утворення нового слова шляхом перенесення значення в межах однієї й тієї самої лексеми, коли вторинне (похідне) значення виникає без зміни звукової форми слова, наприклад: «язик» (орган у роті) → «язик» (мовна система).
2. У поетиці та версифікації: прийом, при якому слово, що належить до одного віршового рядка, за змістом і інтонацією тісно пов’язується з наступним рядком, утворюючи з ним єдине синтаксичне ціле; різновид анжанбеману.