Значення
-
(психол.) Патологічний стан або поведінка, коли індивід свідомо чи несвідомо принижує себе, свої здібності, досягнення або цінність, часто через внутрішні комплекси, почуття провини або засвоєні негативні установки.
-
(соц., політ.) Колективна або суспільна тенденція до необґрунтованого заперечення власних позитивних якостей, історичних досягнень, культурних цінностей або суверенних прав на користь зовнішніх сил, інтересів або ідеологій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоодурення, р. самоодурення, д. самоодуренню, з. самоодурення, о. самоодуренням, м. самоодуренні, к. самоодурення