Термін, що позначає здатність об’єкта чи системи до автономного (самочинного) нагрівання до високих температур, що призводить до обпалення поверхні або структури, часто у технічному, промисловому або метафоричному контексті.
У переносному значенні — такий, що своїми діями або внутрішніми процесами закономірно призводить до власного руйнування, шкоди собі, “морального обпалення”.