самообмежний
[sɑmoobmɛʒnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що сам накладає на себе обмеження, стримує власні бажання, дії або можливості; властивий поведінці, коли суб’єкт добровільно обмежує себе.
-
(У техніці, біології) Такий, що має вбудований механізм або властивість обмежувати себе, власну потужність, інтенсивність чи розвиток без зовнішнього втручання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самообмежний, р. самообмежного, д. самообмежному, з. самообмежного, о. самообмежним, м. самообмежнім