самонатяжний
[sɑmonɑtjɑʒnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про конструкції, механізми) Такий, що має властивість автоматично створювати або підтримувати необхідний натяг (натягнення) завдяки власній будові або вбудованому механізму, без зовнішнього регулювання.
-
(у техніці, будівництві) Стосований до спеціальних канатів, тросів, сіток, покриттів тощо, які монтуються з попередньо напружених елементів, що забезпечують їхню стабільність та міцність конструкції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самонатяжний, р. самонатяжного, д. самонатяжному, з. самонатяжного, о. самонатяжним, м. самонатяжнім