самомобілізований
[sɑmomobilizoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який самостійно, без зовнішнього примусу, мобілізував себе, свої сили та волю для досягнення мети або виконання завдання.
-
У військовій термінології — такий, що добровільно вступив до лав збройних сил або територіальної оборони для участі у бойових діях, не чекаючи на офіційний призов за мобілізацією.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самомобілізований, р. самомобілізованого, д. самомобілізованому, з. самомобілізованого, о. самомобілізованим, м. самомобілізованім