самокритицизм

1. Здатність об’єктивно оцінювати власні вчинки, думки та недоліки, визнавати помилки; критичне ставлення до самого себе.

2. (У філософії, психології) Методологічний принцип, що передбачає критичний аналіз та перевірку власних методів, положень і висновків у науковій чи творчій діяльності.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |