Значення
-
Здатність об’єктивно оцінювати власні вчинки, думки та недоліки, визнавати помилки; критичне ставлення до самого себе.
-
(У філософії, психології) Методологічний принцип, що передбачає критичний аналіз та перевірку власних методів, положень і висновків у науковій чи творчій діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самокритицизм, р. самокритицизму, д. самокритицизмові, з. самокритицизм, о. самокритицизмом, м. самокритицизмі, к. самокритицизме