самоконтрольований
[sɑmokontrolʲoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Якість або стан, що характеризується здатністю особистості до самостійного регулювання своєї поведінки, емоцій та реакцій відповідно до прийнятих норм або поставлених цілей.
-
Властивість системи, механізму чи процесу, який автоматично підтримує свої параметри в заданих межах або коригує свою роботу без зовнішнього втручання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоконтрольований, р. самоконтрольованого, д. самоконтрольованому, з. самоконтрольованого, о. самоконтрольованим, м. самоконтрольованім