самоконтроль

[sɑmokontrolʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Здатність людини самостійно керувати своєю поведінкою, перевіряти та регулювати свої дії, емоції та вчинки відповідно до певних норм, принципів або поставлених цілей.

  2. У техніці та технологіях — автоматичне контролювання роботи машини, механізму або технологічного процесу за допомогою вбудованих засобів, без безпосередньої участі людини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоконтроль, р. самоконтролю, д. самоконтролеві, з. самоконтроль, о. самоконтролем, м. самоконтролеві, к. самоконтролю

Більше записів