самокерованість

Значення

1. Здатність особистості до самостійного планування, організації та контролю власної діяльності, поведінки та емоційних станів без зовнішнього впливу чи примусу.

2. У менеджменті та соціальних науках — принцип організації колективної діяльності, при якому група або організація функціонує на основі внутрішніх механізмів регулювання, рівноправності та колективного прийняття рішень без ієрархічного керівництва.

Правопис та відмінювання