самокалічення

[sɑmokɑlit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Навмисне заподіяння собі тілесних пошкоджень (різаних, колотих, термічних чи інших ран) без суїцидального наміру, що є симптомом психічного розладу або способом регуляції емоційного стану.

  2. (У ширшому значенні) Будь-які дії, що ведуть до шкоди для власного фізичного або психічного здоров’я, благополуччя чи життєвих перспектив.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самокалічення, р. самокалічення, д. самокаліченню, з. самокалічення, о. самокаліченням, м. самокаліченні, к. самокалічення

Більше записів