1. Добровільне або примусове відокремлення людини чи групи людей від суспільства, що здійснюється з метою уникнення контактів, часто для запобігання поширенню інфекційного захворювання.
2. Стан психологічного чи фізичного відчуження від оточення, коли людина свідомо обмежує соціальні зв’язки та контакти з іншими.
3. (У політиці) Стратегія держави, спрямована на обмеження зовнішніх політичних чи економічних зв’язків із метою збереження суверенітету або уникнення втручання у внутрішні справи.