самоіндукуючий

[sɑmoindukujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. (фіз.) Такий, що викликає явище самоіндукції; пов’язаний із виникненням електрорушійної сили в провідниковому контурі внаслідок зміни сили струму в ньому самому.

  2. (перен., спец.) Такий, що породжує, викликає сам себе; що призводить до власного посилення або підтримки без зовнішнього втручання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоіндукуючий, р. самоіндукуючого, д. самоіндукуючому, з. самоіндукуючого, о. самоіндукуючим, м. самоіндукуючім

Більше записів