самогарт

[sɑmoɦɑrt] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (історичний термін) Назва одного з перших українських саморобних кулеметів, створеного наприкінці 1918 — на початку 1919 року майстрами-зброярами в місті Самбір (нині Львівська область); конструкція ґрунтувалася на важкому кулеметі системи Максима.

  2. (переносне значення) Символ народної винахідливості, здатності створювати зброю або техніку в умовах браку ресурсів та професійного виробництва.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

р. самогарту, д. самогартові, з. самогарт, о. самогартом, м. самогарті, к. самогарте

Більше записів