самодовліючий
[sɑmodoʋlijut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що має самостійну, незалежну цінність або значення; самоцінний, автономний.
-
(У філософії) Поняття, яке не потребує для свого визначення звернення до інших понять; абсолютний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самодовліючий, р. самодовліючого, д. самодовліючому, з. самодовліючого, о. самодовліючим, м. самодовліючім