самобранка

[sɑmobrɑnkɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У східнослов’янській міфології та казках — чарівна скатертина, яка сама розстилається та вкривається різними стравами й напоями за бажанням власника.

  2. У переносному значенні — джерело або засіб, що забезпечує багатство, достаток або безперебійне надходження чого-небудь без значних зусиль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самобранка, р. самобранки, д. самобранці, з. самобранку, о. самобранкою, м. самобранці, к. самобранко

Більше записів