самітництво

1. Релігійна практика добровільного усамітнення для аскетичного життя, молитви та духовних подвигів, характерна для християнських чернечих традицій; відлюдництво.

2. (перен.) Спосіб життя, що характеризується свідомим усамітненням, ізоляцією від суспільства, униканням контактів з людьми; відлюдкуватість.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |