Значення
-
Релігійна практика добровільного усамітнення для аскетичного життя, молитви та духовних подвигів, характерна для християнських чернечих традицій; відлюдництво.
-
(перен.) Спосіб життя, що характеризується свідомим усамітненням, ізоляцією від суспільства, униканням контактів з людьми; відлюдкуватість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самітництво, р. самітництва, д. самітництву, з. самітництво, о. самітництвом, м. самітництві, к. самітництво