Древослів

Словник Української Мови

саманник

[sɑmɑnnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Майстер, який виготовляє саман (цеглу з глини, перемішаної з соломою) або будує споруди з саману.

  2. Рідкісне позначення людини, яка живе в саманній хаті або в саманному будинку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. саманник, р. саманника, д. саманникові, з. саманника, о. саманником, м. саманникові, к. саманнику

Більше записів