сахіб

1. (в ісламських країнах, особливо в Індії та Пакистані) форма ввічливого звертання до чоловіка, що вживається після імені або самостійно (аналог українських “пан”, “добродій”); титул, що означає “володар”, “господар”.

2. (історичне) У колоніальній Індії — звертання корінних мешканців до європейців (переважно британців), а також загальна назва європейця, білого людини.

3. (переносне значення, рідше) Людина, яка поводиться владно, зверхньо, намагається домінувати (за аналогією з поведінкою колонізаторів).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |