1. Релігійно-політична течія в юдаїзмі періоду Другого храму (VI ст. до н.е. — I ст. н.е.), що об’єднувала переважно священиків та аристократію, відома консерватизмом, буквальним тлумаченням П’ятикнижжя, запереченням усної Тори, воскресіння мертвих, існування ангелів та загробного життя.
2. Переносно: формальне, лицемірне ставлення до релігії, обрядовість без віри та внутрішнього переконання; релігійний гіпокритизм.