1. (від фр. sabre) Холодна зброя з довгим вигнутим клинком, що зазвичай має односхиле лезо та ефес із захисним щитком; традиційна шабля, особливо кавалерійська.
2. (спорт.) Один із трьох видів спортивного фехтування (поряд із рапірою та шпагою), де використовується однойменна зброя з клинком трапецієподібного перерізу та правилами, що дозволяють ураження не лише уколом, але й ударом леза.
3. (іст., розм.) Скорочена назва військового підрозділу або формування, що використовувало шаблі як основну зброю (наприклад, козацькі сабе).