рипучий
[rɪput͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
(про звук) такий, що видає різкий, скриплячий, неприємний для слуху шум; скрипучий.
-
(переносно, розм.) такий, що функціонує з труднощами, повільно та зі скрипом; застарілий, неефективний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рипучий, р. рипучого, д. рипучому, з. рипучого, о. рипучим, м. рипучім