рима

1. Віршована строфа, утворена двома або більше рядками, які мають однаковий або схожий звуковий закінчення (звукову відповідність), що повторюється в певному порядку; сам такий звуковий повтор у вірші.

2. У переносному значенні: про щось, що дуже схоже або повністю відповідає чомусь іншому; відповідність, аналогія.

3. Застаріла назва міста Рим в Італії.

Приклади вживання слова

рима

Приклад 1:
Я роздерла би цю твою посмішку від вуха до вуха, щоб ти вічно вже так ходив, бо це з твого боку надто жорстоко («боку — жорстоко», як тобі рима, поете? ), надто жорстоко — вічно ходити з посмішкою, коли я тут мало не конаю рабинею твого пеніса чи чогось там іншого, твоєї брови над лівим оком, наприклад, звідки мені знати?..
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
kко приходиша t рима у3чити ваc вэре свое8. и< же вэра мало с нами ра€вращенна. — Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки" Приклад 3: но вкупэ сошеdшеся t рима и3 t всэхъ престол насLэници ґплcтіи и3 вэру с™ую правосла+ную на всэхъ соборахъ и3справлеху. На первомъ соборэ є3же на ґрия в никеи t рима бlже=ныи селивестръ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”