рикаючий

1. (дієприкметник) Такий, що рикає, видає рик; ревучий, галасливий.

2. (переносне значення, дієприкметник) Про звуки, схожі на рик: дуже голосний, потужний, грімкий.

Приклади:

Приклад 1:
Рись люта – і козел людиноподібний разом; вовк хижий – і незлобне ягня; , с трашно рикаючий, – і теля, що мукає до матері своєї… О любий Ісайє! Ту ж саму правду співаєш: “Пастися будуть разом вовк з ягням, і рись спочине з козлом, і теля, і телиця, і разом пастимуться”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”