ричати

1. Про тварину (переважно велику рогату худобу): видавати характерний низький, протяжний звук.

2. Переносно про людину: голосно, несамовито кричати, репетувати; говорити дуже сердито, злісно.

3. Переносно про неживі предмети або явища: видавати низький, гулкий, потужний звук, схожий на рик (наприклад, про двигун, вітер тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
І тільки труситись, лизати, обнюхувати, стогнати, ричати, чорт би її взяв! Самиця та й годі!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: дієслово () |