ружа

1. Традиційна українська назва квітки рози (рід Rosa), часто вживана в народній творчості, піснях та поезії.

2. Власна назва, зокрема жіноче ім’я (Ружа), яке іноді використовується як зменшувальна форма від імені Розалія або як самостійне ім’я.

3. У переносному значенні — символ краси, ніжності, досконалості, кохання (наприклад, “чиста, як ружа”).

Приклади:

Приклад 1:
Особливо вдавалася нам «Червоная ружа трояка…» — Микола навчив мене виводити на тлі мелодії різні «кандибобери»… Велике місце в моєму духовному дозріванні відігравала музика. У Чернігові, ясна річ, не було ні опери, ні серйозних концертів — музичні враження постачали лише радіо та ще заїжджі гастролери, як правило, не дуже високої якости (як виняток пригадую концерти закарпатського хору, що справив на мене колосальне враження).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”