1. (діал.) Який має відношення до рути, пов’язаний із рутою; властивий руті.
2. (перен., заст.) Який має гострий, пряний запах, схожий на запах рути; пахучий.
рутяний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода в криниці.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикментик (True) |