рустика

Значення

1. (Архітектура) –

   В архітектурі: обробка зовнішніх стін споруди кам’яними квадрами зі спеціально підкресленою грубою, опуклою лицьовою поверхнею, по краю якої часто робиться вузький гладкий кант, що створює грубувату, масивну фактуру.

2. (Мистецтво) –

   В декоративному мистецтві: стилізоване зображення грубо обробленої камінної кладки або цегли, що використовується як орнаментальний мотив у живописі, різьбленні, ліпнині.

3. (Мистецтво) –

   У поліграфії та мистецтві шрифту: різновид латинського письма з великими масивними літерами, характерний для стародавнього Риму, а також типографічний шрифт, що імітує цей стиль.

Правопис та відмінювання