рунтати

1. (діал.) Швидко й недбало робити щось, працювати; метушитися, клопотатися.

2. (діал.) Носилися, бігати туди й сюди; рухатися метушливою юрбою (про комах, дрібних тварин).

3. (діал., перен.) Буркотіти, воркотіти, нарікати; говорити щось невиразно, недоброзичливо під ніс.

Приклади:

Приклад 1:
Воно правда, що то вже здрихлавіли ті дошки, але як то з-під церкови рунтати? Та й, видите, така стара жінка та й киває тото, що не до неї.
— Зеров Микола, “Камена”