Значення
- (Лінгвістика) –
(діал.) Швидко й недбало робити щось, працювати; метушитися, клопотатися.
- (Зоологія) –
(діал.) Носилися, бігати туди й сюди; рухатися метушливою юрбою (про комах, дрібних тварин).
- (Лінгвістика) –
(діал., перен.) Буркотіти, воркотіти, нарікати; говорити щось невиразно, недоброзичливо під ніс.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рунтати, р. рунтатів, д. рунтатам, з. рунтатів, о. рунтатами, м. рунтатах, к. рунтати
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘рунтати’ в українській мові має давнє індоєвропейське коріння. Воно пов’язане з дієсловом ‘рвати’ (рвати, розривати) і походить від праслов’янського кореня, що означав ‘рвати, роздирати’. Це слово вживалося в значенні ‘рвати, смикати, шарпати’. Етимологічні джерела підтверджують його зв’язок з іншими індоєвропейськими мовами, де подібні корені мають значення ‘рвати, розривати’. Таким чином, ‘рунтати’ є архаїчним дієсловом, що зберегло давнє значення фізичної дії, пов’язаної з розриванням або смиканням.