руно

1. Шерсть вівці, зстрижена одним пластом, цільною шкурою або без неї.

2. Золоте руно — у давньогрецькій міфології: золота шкура барана, яку викрав Ясон.

3. Перен. (поет.) Багатство, скарб, цінна здобич.

4. Заст. Поле, засіяне одною зерновою культурою; нива.

Приклади:

Приклад 1:
18 травня 1936 Руно Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Огірки зійшли, як зелене руно. Показались ранні огірочки.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 3:
Се же про- обраѕ и3 kко їнои стра=ни быша суша пре•де ѓ жидове руно. поcледи же на странахъ роса, є3же єcть св7тое кRщение.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”