румунізація

[rumunizɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (Історія) –

    Історико-культурний процес поширення румунської мови, культури та національної ідентичності серед населення певних територій, зокрема в Трансильванії, Бессарабії та Буковині, часто пов’язаний з адміністративними заходами держави.

  2. (Історія) –

    Політика державних органів Румунії, спрямована на асиміляцію інших етнічних груп (зокрема українців, угорців, німців) шляхом насадження румунської мови в освіті, судочинстві, церковному житті та публічній сфері, що активно проводилася в період міжвоєнної Румунії на приєднаних територіях.

  3. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці — процес запозичення мовою (наприклад, молдовською/румунською) лексичних, фонетичних або граматичних елементів з румунської мови або їх активне витіснення з іншомовних впливів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. румунізація, р. румунізації, д. румунізації, з. румунізацію, о. румунізацією, м. румунізації, к. румунізаціє

Більше записів