1. Історико-культурний процес поширення румунської мови, культури та національної ідентичності серед населення певних територій, зокрема в Трансильванії, Бессарабії та Буковині, часто пов’язаний з адміністративними заходами держави.
2. Політика державних органів Румунії, спрямована на асиміляцію інших етнічних груп (зокрема українців, угорців, німців) шляхом насадження румунської мови в освіті, судочинстві, церковному житті та публічній сфері, що активно проводилася в період міжвоєнної Румунії на приєднаних територіях.
3. У лінгвістиці — процес запозичення мовою (наприклад, молдовською/румунською) лексичних, фонетичних або граматичних елементів з румунської мови або їх активне витіснення з іншомовних впливів.