рученята

Приклад 1:
), а ющенятка в помаранчевих шапочках притискають до серця свої рученята… Вся надія на духовну стійкість людини, на її здатність самовідроджуватися. На те, що людина, яка випросталася, не схоче й не зможе знову пригинатися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Розтопиривши рученята, підбігає з сміхом до татуся красунька Орися, а батько їй пускає назустріч клубочками дим… Їй весело, вона заливається, аж дзвенить, — і навтеки, та знову-таки вертається з галасом на дим, поки не закашляється; молодиця тоді злякано хапає її і притискає до лона. — I як-таки тютюном та на дитину!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”

Приклад 3:
Говорити — мало й говорить: сяде шити, чи то стiбнула голкою, чи нi, чи виведе нитку, чи нi, а зараз i задумається, i рученята посклада; пiде ув огород полоти, стане над грядкою та хоч цiлий день стоятиметь, нiчого не зробивши, поки її не покличе; приставить обiдати, то або у нетоплену пiч, або забуде чого положити, або усе у неї перекипить, що й їсти не можна; та до того довела, що — нiчого робити! — узялась вп’ять сама поратись!
— Самчук Улас, “Марія”