Древослів

Словник Української Мови

рубцюватий

[rubt͡sjuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:Р

Значення

  1. (Медицина) –

    Який має рубці, покритий рубцями; зі шрамами.

  2. (Медицина) –

    Який має вигляд рубця або рубців; з рельєфом, що нагадує шрами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. рубцюватий, р. рубцюватого, д. рубцюватому, з. рубцюватого, о. рубцюватим, м. рубцюватім

Більше записів