Значення
- (Медицина) –
Процес утворення рубця (рубців) на місці пошкоджених тканин живого організму внаслідок загоєння рани, виразки, запалення тощо.
- (Медицина) –
(У медицині) Патологічний процес, що призводить до заміщення нормальної тканини сполучною (рубцевою) тканню, часто з порушенням функції органу (наприклад, рубцювання нирок, печінки).
- (Техніка) –
(У техніці, обробці матеріалів) Нанесення рубців, борозен або спеціальних сіток подряпин на поверхню матеріалу для надання їй шорсткості, декоративного вигляду ача покращення зчеплення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рубцювання, р. рубцювання, д. рубцюванню, з. рубцювання, о. рубцюванням, м. рубцюванні, к. рубцювання