розжиток

[rozʒɪtok] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (діал.) Те, що додається до основного для збільшення кількості, об’єму або сили; приріст, надбавка, прибавка (наприклад, додаткові гроші, продукти тощо).

  2. (перен., діал.) Користь, вигода, прибуток, нажива.

  3. (діал.) Те, що розпалює вогонь; розпал, роздмух.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розжиток, р. розжитку, д. розжиткові, з. розжиток, о. розжитком, м. розжиткові, к. розжитку

Більше записів