розважання

1. (філос.) Процес мислення, у якому відбувається аналіз, оцінка та обґрунтування ідей, явищ або вчинків; міркування, рефлексія.

2. (заст.) Роздумування, обмірковування чогось; стан замисленості, в якому людина заглиблюється у власні думки.

3. (рідк.) Розвага, забава; дія за значенням дієслова “розважати”.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не дуже вгамувалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки. — Моє ти кохання!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |