розумник

1. Рідкісне прізвище українського походження, що вказує на особу, яка володіє розумом, кмітливістю.

2. Застаріла назва для людини, що відрізняється великим інтелектом, розумністю; розумна, тямуща людина.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |