розумець

1. Рідкісне, застаріле позначення людини, яка має здатність розуміти, розуміється на чомусь; знавець, тверезий мислитель.

2. У давньому вжитку — той, хто розуміє, тлумачить щось; тлумач, інтерпретатор.

Приклади:

Приклад 1:
Як вас розумець? Наливайко знову кивнув.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”