Значення
-
Рідкісне, застаріле позначення людини, яка має здатність розуміти, розуміється на чомусь; знавець, тверезий мислитель.
-
У давньому вжитку — той, хто розуміє, тлумачить щось; тлумач, інтерпретатор.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розумці, р. розумця, д. розумцеві, з. розумця, о. розумцем, м. розумцеві, к. розумцю