1. (у техніці, матеріалознавстві) Вид деформації твердого тіла (елемента конструкції, зразка матеріалу), при якому дві сили, рівні за величиною, але протилежні за напрямом, діють вздовж однієї прямої, спричиняючи одночасне або послідовне розтягання та стискання.
2. (у фізиці, механіці) Циклічне навантаження, що змінюється між двома станами: розтягуванням та стисненням, що призводить до втоми матеріалу.