розтривоженість

[roztrɪʋoʒɛnistʲ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Стан, коли щось (зазвичай рідина, мул, осад) було потурбовано, збаламучено або перемішано, внаслідок чого воно стало каламутним або втратило спокійний, осілий стан.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розтривоженість, р. розтривоженості, д. розтривоженості, з. розтривоженість, о. розтривоженістю, м. розтривоженості, к. розтривоженосте

Більше записів