розтруска

[roztruskɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Рідкісна українська прізвищна форма, що походить від діалектного дієслова “розтрусити” або “розтрускувати” (розсипати, розкидати).

  2. В історичних джерелах та народній творчості може вживатися як прізвисько або прізвище персонажа, часто з іронічним відтінком, що вказує на розтратника, марнотратника або легковажну, непостійну людину.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розтруска, р. розтруски, д. розтрусці, з. розтруску, о. розтрускою, м. розтрусці, к. розтруско

Більше записів