1. Який розтрусився, розсипався, розпався на дрібні частини; розпорошений, розсипаний.
2. Розкиданий, розвалений безладно, у безпорядку.
3. Перен. Розсіяний, незосереджений, який втратив чіткість або цілісність (про думки, увагу тощо).
розтрушений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Де був зі своєю золотою каретою сам пан посол, знав один лиш Петро, а от його розтрушений по нічних степових баюрах поїзд, — кантари, гарби і шарабани, — схлипуючи немащеними колесами, вже хилитався між наливайківськими возами. Петро не повірив: у білій євнуховій чалмі попереду всіх на верблюді возсідав Яків Шийка.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |