розспів

Значення

1. Мелодійно розгорнута, розспівна частина української народної пісні, що зазвичай виконується солістом і відрізняється вільною ритмічною організацією, багатим мелізматичним оздобленням; характерний елемент ліричних, зокрема весільних та козацьких пісень.

2. У професійній музиці — широка, плавна, кантиленна манера виконання вокальної партії, що характеризується повільним темпом, легато та емоційною наповненістю.

3. У церковній монодії (наприклад, у знаменному розспіві) — система розгорнутих вокальних мелодій, заснована на певних ладових налаштуваннях (гласах), що використовується для співу богослужбових текстів.

Правопис та відмінювання