Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли м’язи тіла не напружені, відсутність фізичної скованості; фізичне відчуття спокою та легкості.
2. Психологічний стан спокою, безтурботності та відсутності нервового напруження; душевна рівновага.
3. (Перен.) Недостатня пильність, зниження уваги, енергії або дисципліни; недбале, недбале ставлення до обов’язків.
Приклад 1:
Ще одне пасмо волосся, летке, мов тополиний пух, розслабленість в кутиках вуст схиленої набік голови, випуклу жилку на скроні, яка, здавалося, навіть билась, якщо пильно придивитись, затамувавши подих?Камінь, розцяцькований темними крапками, Петровими позначеннями, лежав на дерев’яному помості, біля задньої стіни склярні. Петро недаремно вибрав це місце: сюди було прокладено дорогу, якою приїжджали запряжені кіньми вози, щоб вивозити томати.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”