Словник Української Мови
Буква
1. Розміщувати, поселяти на різних місцях, на певній території, розподіляючи окремими групами або поодинці.
2. Змушувати мешканців залишити свої житла внаслідок руйнувань, небезпеки тощо, спричиняючи їх розселення в інших місцях.
3. Розширювати межі населеного пункту, утворюючи нові райони або квартали для проживання.
Приклад 1:
Уряд почав розселяти кочівників у внутрішніх районах Китаю, сподіваючись, що вони асимілюються й надалі не становитимуть небезпеки для держави, проте кочівники почали витісняти корінних жителів у ряді провінцій, раз у раз повставали, так що державна влада лише надбала собі цією непродуманою політикою чергову халепу. В самому державному апараті процвітала корупція, дедалі посилювалася фракційна боротьба між столичним чиновництвом та придворними євнухами.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”